Москвич 2140 звичайний

[KonstLen]

Доброго дня всім москвичеводам.

Нарешті і я вирішив завести для свого М2140 гаража.
Трішки історії про москвичі в моїй  родині.
Одного дня 1970 року мій дід пійшов в магазин. На решту йому продавчиня запропонувала купити лотерейний квиток за 50 коп. (пам’ятаєте епізод з к/ф “Брилиантовая рука : “кто купит билетов пачку, тот получит....водокачку”) дід довго не хтів купляти, але вона його все ж вмовила. Дід не отримав водокачку... але отримав новенький москвич 412, до речі друге легкове авто на село, а начальника колгоспу був 408.
Мій батько отримав у 1972 році права і з того часу він на ньому їздив до 1986 року, накатавши десь 450 тисяч. У 1986 році в нашій родині з’явився москвич 2140 жовтий. За 4 роки батько наїздив 160 тисяч і вирішив у 1990 році його продати і гроші покласти на книжку. Доречі він його продав дорожче ніж купив. Мати через продажу москвича навіть посварилась з батьком, така гарна була машина. У 1990 році мій батько взяв з собою діда ветерана війни і поїхав купляти... ще одного нового москвича 412 салатневого кольору.
412 москвича батько нещадно експлуатував, заправляв його всім що горить, найздив десь 280 тисяч. Отже мій батько наїздив на москвичах з 1970 по 2002 рік 450+160+280=890 тис.км. Зі слів батька, жодного разу на москвичі його не притягували, москвич завжди доїжав додому. В ті роки мій батько жигулі не рахував за машину.
Одного разу, коли батько купив 2140 і проїхав десь 4000 км його сусід по гаражам постійно пропонував поїхати “на ралі” з його тоді крутою тачкою 2107. Коли він батька остоточно задовбав батько погодився. Ставка була бутилка коньяку. Звісно 2140 переміг 2107 на два корпуси. Водій 2107 своє невміння правильно розганяти машину списав на те, що у батіного москвича форсований двигун, і  мовляв він нічого не буде віддавати, але двигун був звичайний і звісно він відав борг.
В 2002 р. в нашій родині з’явилась в гарному стані і дійсно класно пофарбована 21011. Москвич практично не експлуатувався. В 2011 я, здавши на права захтів їздити на ньому, але батько не захтів, щоб я їздив на москвичах і віддав мені родину 21011 і купив собі 2106, а 412 москвича продав.
Тобто вчився я їздити на 21011. І почалося: через 1.5 тис. км. у мене на невеликій ямці і невеликій швидкості щось грюкнуло і руль трішки провернувся. Через 100 км я дізнався що   це з однієї сторони відірвало балку з лонжеронів (це болячка у класики). Ще через 16000 км вирвало амортизатора, а потім ще через 1.5 тис. км на мосту вирвало нижню шарову (тоді я не міг на слух відрізняти що це гримить, а що клацає). Всі ці поломки я усунув самостійно, особливо цікаво було міняти зимою шарову на мосту вночі.
Після всіх цих поломок, я зрозумів що класика гарна машина, але для гарних доріг, якіх в нас нема і невеликих відстаней, бо дуже погана посадка у класики.
І я вирішив собі для роботи купити москвича...
Друга частина історії буде далі...

Купив у знайомого М2140 1983 року. Перше що вразило: в цій машині все працювало по електриці. За перший тиждень я наїздив 1200 км. І ось одного разу в Луганській області, коли мені вночі потрібно було забирати робочих, біля переїзду в мому москвичі зникла вся електрика. Я був вшоці. Забувши, що я знаходжусь не у себе в районі (бо у моєму районі Донецька до березня 2014 року москвича можливо було залишити з ключами і з незакритими дверцятами – і його все одно ніхто б невзяв, пам’ятаєте як у тому епізоді Нашої раши про двох бомжів з рублевки і ладу каліну).  Я зробив багато помилок: не визвав ні евакуатор ні такси і залишив машину біля переїзду. І щось вночі мені було ніякового, сна не було. І зранку я пійшов до свого М2140 і побачив, що в туж сторону їхав евакуатор, а потім назад з моїм москвичем з розбитим стеклом і погнутим капотом. Добре що до мене под’їхав мій робітник і ми на запорожці наздоганяли евакуатора, наздагнали. Далі я їхав з евакуаторщиком до міліції визволяти свого М2140. І щоб там хто не казав в Луганській області багато нормальних добрих людей: в міліції я забрав свого М2140 не залишивши НЕ КОПІЙКИ тільки пояснив ситуацію, це було у місті Лутугіно. До речі міліція вела себе дуже чемно і з розумінням поставилася до моєї проблеми, за що я їм дуже вдячний. Мені погнули капота, розбили водійське скло, поцупили кришку радіатора та масло заливної горловини, деякі інструменти. Акумулятора я забрав з собою тому ці створіння (бо я не вважаю за людину того хто ворує те що зароблено трудом) не змогли завести мого М2140. Москвича забравши на галстуку з міліції я привіз додому. І зранку на фоумі http://moskvich.net я знайшов тему про амперметр... Вирішив цю проблему, замінив скло, купив кришки на розборці, до речі один з власників розборки був евакуаторщик, гарна людина він мені тоді багато допоміг.
Далі в мене почались вистріли то в карбюратор то в глушак, хоча я сам на своїй 2101 виставляв запалювання, я не допетрив, що то був трамблер, стріляло так, що розірвало резонатор. Знову ж почитавши наш форум, вирішив ці проблеми.
На москвичі наїздив 8000, гарна, винослива, економічна (якщо запчастини брати на розборці) машина. Але всі ці переваги у москвича з’являються коли ви є трішки автомеханіком.

[_ali-baba_]

фото покажи. интересно же! мне вот интересно когда акум таскал с собой то не устал случаем?

[KonstLen]

фото покажи. интересно же! мне вот интересно когда акум таскал с собой то не устал случаем?

Когда москвич стал на переезде, до командировочного дома было где-то 7 км была уже ночь. За мной с аккумулятором  приехал тот-же хлопец на запорожце с которым мы догоняли эвакуатор.